Я верую! И Верою стою
На камне драгоценном, вечном камне.
И с каждым днем все больше познаю
Спасителя с пронзенными Руками.
Я верую! И верою своей
Делюсь со всяким, кто желает слушать.
Источник радости и жизни в ней,
Покой и мир всем утружденным душам.
Я верую! Какая благодать
Все дни мои и ночи наполняет!
Какое счастье сердцем принимать
Того, Который все извечно знает.
Я верую! Могуществом святым
Грех узнаю в его любом обличье:
Взращает он колючки иль цветы
И видом безобразен иль приличен.
Среди богатств и ценностей земных
Лишь Слово Божье истинно бесценно
Во мне желаний, мыслей нет иных
Познать его, им овладеть всецело.
Я верую: однажды в небесах
Мои глаза увидят Иисуса,
К Его ногам с любовью приклонюсь я,
Как было много раз в моих мечтах.
Я верую: Десницею Любви
Хранит меня Господь от зла в сем мире.
Омытая в Божественной Крови,
Я буду восседать на Царском пире.
Я верую: Он с нежностью Отца
Отрёт слезу моих земных печалей.
И буду я в сиянии венца
Век ликовать пред Царскими очами.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 3662 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
